Чому (ця) війна? Психоаналіз війни – психоаналіз на війні

Кожна війна є величезним викликом для психоаналітичної теорії та терапевтичної практики. Війна як невід’ємний людський феномен, її причини і її повторюваність, постійне повернення, ймовірність його усунення, уникнення чи принаймні передбачення є постійним предметом психоаналітичного осмислення. Опрацювання передчуття і переживання війни є постійним полем психоаналітичної практики. Кожна війна стає викликом психоаналізу: вона ставить його перед питаннями про його межі, можливості, спроможності і доречності, питаннями придатності психоаналітичних терапевтичних технік і притомності його теоретичних засад – питаннями про практичну користь і світоглядну відповідність у війні. Чи витримає психоаналітична техніка випробування безжальною дійсністю війни? Чи придатний психоаналіз для обходження з гострими воєнними травмами, чи «лише» для опрацювання тривог і втрат серед цивільних? Якою мірою теорія може придатися в прогнозуванні і моделюванні перебігу воєн, бути засобом захисту і боротьби, чи «тільки» рефлексії та тлумачення? Так чи інак, психоаналітична практика у війні виявляє кілька засадничих вимірів: війна стосується (по-різному) всіх і проникає в найтонші, найвіддаленіші капіляри душевного життя; війна як людський феномен, можливо, й має якесь спільне походження, але не менш важливо збагнути різноманітність причин і перебігів воєн; перебіг війни може виявитися дуже різним, і різні перебіги по-різному і поступово розкриваються в переживаннях; війна – психічно складне, мінке і змінне явище; спричинені війною страждання вкрай різноманітні; війна висуває гостру вимогу єднання і грозить високою ймовірністю суспільного розладу, розпаду і занепаду. Задля збереження солідарності життєво важливим є розуміння подібних за глибиною, але й іноді дуже відмінних за складом страждань усіх інших учасників спільноти досвіду. Англійською мовою