Ніколай Карабінович

Ніколай Карабінович народився 1988 року в Одесі. Працює на перетині різних медіа – відео, інсталяції, перформансу, звуку та скульптури. Вивчає соціальні історії Східної Європи, звертаючись до колективної та особистої пам’яті за допомогою аналітичних, концептуальних або інтервенційних тактик. У 2020 році закінчив Вищий інститут мистецтв (HISK) у Ґенті. Карабінович був асистентом куратора 5-ої Одеської бієнале. У 2022, 2020 і 2018 роках він був лауреатом першої премії PinchukArtCentre Prize. Його роботи виставлялись у численних державних та приватних інституціях: MUHKA (Музей сучасного мистецтва в Антверпені), Єврейському музеї Бельгії, BOZAR (Брюссель), w139 (Амстердам), Zamek Ujazdowski (Варшава), Pinchuk Art Centre (Київ) та багатьох інших. А також у галереях: Hunt Kastner gallery (Прага), Voloshyn Gallery (Київ), Hit Gallery (Братислава) тощо. Діючі виставки: → As Though We Hid the Sun in a Sea of Stories 21 жовтня 2023 - 14 січня 2024 HKW, Берлін → Karabinovych.jpg – Recent works on paper 27 жовтня - 26 листопада 2023 M HKA, Антверпен → 5-а Київська бієнале 17 жовтня - 17 грудня 2023 Augarten Contemporary, Відень → Kaleidoscope of (Hi)stories: Art from Ukraine 14 жовтня 2023 - 28 січня 2024 Museum de Fundatie, Зволле

Instagram

Che bella voce! [Привіт тобі!]

2019,
6-канальна звукова інсталяція

Німецький теоретик культури Клаус Тевеляйт звертає увагу на роль, яку відіграють військові формування, як-от війська чи батальйони, як рушії соціального згуртування: один підрозділ, одна людина, один ритм. Але що відбувається, коли така машина виходить із ладу? Ніколай Карабінович цитує анекдот письменника Младена Долара, який став відправною точкою для його роботи: «Посеред війни, посеред бою, в окопах стоїть рота італійських солдатів. Командир кричить: «Солдати, в атаку!» Але нічого не відбувається, ніхто не рухається. Розлючений командир ще голосніше кричить: «Солдати, в атаку!». У цей момент з‘являється відповідь, радісний голос, що лунає з окопів: «Який гарний голос!» («Che bella voce!»)». Така відмова в поєднанні з коментарем, який надходить від зовсім іншого підрозділу, сигналізує про серйозні недоліки військової системи. Карабінович записав цитований наказ усіма мовами армій, якими колись командував генерал Юзеф Бем (польська, угорська та турецька). Команда активується через окремі гучномовці в синхронізованій послідовності. Звукова інсталяція також відсилає до монументальної картини «Трансільванська панорама» (завершена в 1897 році), фрагменти якої зображують солдатів, що атакують, та відтворені в інсталяції.

Augarten Contemporary, hoast , IG Architektur , Laurenz, Neuer Kunstverein Wien, Never At Home, Waffen Franz Kapfer, New Jörg, Ve.Sch
17 жовтня–17 грудня

Головна Виставка

Куратори: Сергій Климко, Хедвіґ Заксенхубер і Ґеорґ Шоллхаммер

Історія міста, в якому зникли два кольори

2023,
HD відео

Ніколай Карабінович — кінорежисер, який підходить до колективної та особистої пам‘яті за допомогою аналітич- ної, концептуальної та інтервенціоністської тактики. У цьому дусі він нещодавно звернувся до своєї сімейної історії у трилогії. У ній він згадує свого діда, якого депортували до Казахстану в 1949 році; своє власне грецьке та єврейське коріння, рефлексуючи про історичну напруженість між двома групами, що живуть разом у діаспорі в сучасній Одесі; і, нарешті, історію своєї матері, перепові- даючи особисту трагедію, а також натякаючи, що мільйони подібних трагедій залишаються непоміченими через їхню нібито незначущість у порівнянні зі звір- ствами війни. Карабінович постійно підкреслює напруженість між присутністю і відсутністю, яку багато українців відчувають у вигнанні. У своєму останньому відео, створеному для Київської бієнале, він піднімає тему присутності і відсутності під іншим кутом. У ній Карабінович звертає увагу на дедалі рідшу присутність прапорів підтримки України на будівлях європейських інституцій та документує міські пейзажі, позначені цим своєрідним ефектом зношеності.

Головна Виставка

Куратори: Сергій Климко, Хедвіґ Заксенхубер і Ґеорґ Шоллхаммер