Мона Ватаману і Флорін Тюдор

Поширення часу

2020,
текстиль, інсталяція

Спочатку «Поширення часу» було задумано як інтервенцію, що вступає в делікатний діалог з архітектурною пам‘яткою в центрі Бухареста — (Омнія-холом, побудованим у 1967 році за часів Ніколає Чаушеску), простір і множинні темпоральності якого досліджуються в цій роботі. Архітектурна трансформація будівлі розпочалася невдовзі після падіння соціалізму: деякий час Омнія-хол слугував резиденцією нового демократичного Сенату, який переїхав в інше місце у 2004 році, залишивши будівлю занедбаною більш ніж на десятиліття. Під час своїх досліджень художники виявили шар текстильного матеріалу між цегляно-бетонною структурою стін і дерев‘яними панелями, видимими всередині кімнати: клапті білого оксамиту, які непомітно покривали всю конструкцію. За час існування будівлі ця мембрана стала субстратом, на якому без будь-якого людського наміру зафіксувалися зображення, сліди тощо, які знову стають видимими в «Поширенні часу». Текстильні матеріали несуть на собі відбиток історії, окресленої в нікчемності пилу. Протяжність простору, відстань між тут і там, між тоді і тепер, п‘ятдесятирічне існування Омнія-холу стискаються до кількох міліметрів матеріалу, відкриваючи образ світу речей, вписаного в байдужість природи.

Мішки з борошном [Flour Bags]

2023,
Інсталяція