Мері Лайдон

Мері Лайдон – мультидисциплінарна художниця з України, зосереджена на реновації покинутих будівель через розписи на стінах, їхню документацію та демонстрацію знайдених на місці артефактів. Її проєкти торкаються понять життя, смерті та переродження, рефлексуючи над важкими реаліями її рідного регіону та звертаючись до травми російської окупації та вимушеної втечі. Лайдон використовує різні медіуми для створення водночас традиційних та сучасних робіт, що прославляють українську культуру. Вона використовує особисті речі на кшталт сімейних фотографій, роз’їджених відбілювачем, щоб відобразити руйнівний вплив радіації на повсякденне життя. Інтерес Лайдон до графіті надихнув її на перетворення текстурних поверхонь в різноманітних місцях на мистецтво в рамках серії «Жити двічі» як метафори переродження. Вона вірить в експерименти і відмовляється повторюватися. Натхненна Києвом, вона створює роботи з металу, зокрема покришки для люків у неотрайбалістському стилі та герби, в яких традиційний дизайн поєднується із сучасними елементами. Лайдон прагне захищати й підтримувати українську візуальну культуру, використовуючи традиційні форми мистецтва, прапори та герби, щоб привернути увагу до руйнування Росією української культури. Організовувала продаж принтів під назвою «Скарбниця», щоб підтримати постраждалих від вимушеного переміщення та війни.


Пишне цвітіння і міцність сталевого щита

2023,
Настінний розпис

Мері Лайдон досліджує наслідки накопичених трагедій для поколінь, починаючи від Чорнобильської катастрофи і закінчуючи війною, що триває, намагаючись загоїти травми, спричинені російською окупацією та вимушеною втечею. З роками різноманітність медіа, які вона використовує, плавно перейшла від складних конструкцій на полотні до інших традиційних технік, як-от гравірування на металі та вишивка на текстилі, за домомогою яких вона осмислює поняття національної приналежності та культурної спадщини. Крім того, вона спрямувала своє дослідження місцевих спільнот і субкультур на експерименти з графіті як мистецьким засобом. «Національні символи — це дуже потужна сила. Вони намагаються зобразити, чим пишається країна. Для мене ця концепція є візуально привабливою», — коментує вона. Її підхід до національної гордості та прогресивного духу спонукав її використовувати вулицю як місце для художнього самовираження, як російська окупація становить постійну загрозу для цих просторів. Наприклад, занедбані будівлі в українських містах, кришки каналізаційних люків на вулицях або герби стали привілейованими об‘єктами її практики. У такий спосіб Лайдон виступає за збереження української візуальної культури та підкреслює рішучість країни у захисті своєї спадщини. (Яннік Фріц)

exhibition
відень

Augarten Contemporary, hoast , IG Architektur , Laurenz, Neuer Kunstverein Wien, Never At Home, Waffen Franz Kapfer, New Jörg, Ve.Sch
17 жовтня–17 грудня

Головна Виставка

Куратори: Сергій Климко, Хедвіґ Заксенхубер і Ґеорґ Шоллхаммер