Катя Бучацька
Катя Бучацька народилася 1987 року в Києві. Вивчала техніки графіки та ілюстрації в Київському політехнічному інституті (2003–2007), образотворче мистецтво у Вищій національній школі мистецтв у Діжоні (2008) та монументальний живопис у майстерні професора Миколи Стороженка в Національній академії мистецтв та архітектури у Києві (2008–2015). Співпрацює з групою збереження спадщини гуцульської наївної художниці Параски Плитки-Горицвіт. З 2016 року працює з нейровідмінними художниками. Бучацька створює скульптури, інсталяції, фільми, принти, в яких досліджує людські та не-людські відносини, залишки античності, вразливість тіла до насильства та можливості, які надає зміна перспективи.
Йде запис
2023,
відео, 7’
Здійснюючи прогулянку зруйнованим селом Мощун на Київщині, Катя Бучацька розмірковує про майбутнє військових меморіалів, які будуватимуть після завершення російсько-української війни. Чи мають вони відрізнятися від пам’ятників таким трагедіям як Голодомор чи Голокост, які очевидно зводилися для попередження прийдешніх поколінь від повторення драматичних подій минулого? Вона залишає це питання відкритим на розсуд глядацтва, одночасно пропонуючи свій художній підхід. У своєму проєкті меморіалу Катя пропонує розглянути ландшафт і рослини як посередників для передачі емоційної глибини трагедії. У новій відеороботі художниця зосереджується на незмінній красі та стійкості природи серед руйнувань. Вона фіксує мінливі пейзажі Мощуна та його околиць незадовго після деокупації цих територій. Якщо у кожну воронку від артилерійського снаряду посадити дерево, чи той сад, що утвориться стане живим свідченням незламності українського духу перед обличчям лиха? Чи спонукатиме такий «монумент» поміркувати про наше минуле, сьогодення та майбутнє?
Вибачте Номерів Немає
8 жовтня–12 листопада
Де ми тепер, після всіх цих нескінченно повторюваних слів?
Куратори: Петро Ряска, Дар’я Шевцова
