Самоорганізована мистецька ініціатива ДЕ НЕ ДЕ об'єднує художників, музикантів, архітекторів, істориків та громадських активістів навколо ідеї осмислення та збереження складної та неочевидної культурної спадщини, котра знаходиться під загрозою знищення. ДЕ НЕ ДЕ вивчає зміни культурного простору спричинені декомунізаційними та деколонізаційними процесами. Учасники та учасниці: Марта Білас, Олексій Биков, Дана Брєжнєва, Наталка Дяченко, Данило Галкін, Ліза Євсєєва, Тетяна Євсєєва, Жанна Кадирова, Любов Малікова, Леонід Марущак, Євгенія Моляр, Макс Побережський, Денис Рубан, Аліна Якубенко Історія радянського періоду завжди була і є емоційно складною для українців. Зокрема через те, що вона неодноразово ставала об’єктом маніпуляцій та спекуляцій з боку кремлівської пропаганди. Особливо після окупації Криму, початку війни на сході України у 2014 році та повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну 2022 року. Російська пропаганда наполегливо означує радянське як російське, і це призводить до зростання нетерпимості до цієї спадщини в українському суспільстві. Радянське сприймається не як українське минуле, а радше як російське сучасне. Зважаючи на такі маніпуляції, українці готові позбутися матеріальної спадщини радянського періоду. Безперечно, складного тоталітарного періоду, однак навіть в такий період українські художники та архітектори змогли створити унікальний феномен української радянської культурної спадщини, котрий, на жаль, сьогодні дуже швидко зникає, як у зоні бойових дій, так і у глибокому тилу. Державні пам’яткоохоронні інституції та регіональні чиновники намагаються уникати чи ігнорувати питання збереження української радянської культурної спадщини. А якщо доводиться, то воліють слідувати практиками приховувань, руйнувань та заборон. Так питання осмислення та збереження радянських матеріальних об’єктів у публічному просторі опинилося в зоні відповідальності низових активістських ініціатив та громадських організацій. На стилізований дошці пошани ми розмістили інформацію про найважливіші ініціативи, фокус їхньої діяльності, методи та час виникнення: - Новокаховське товариство збереження культурної спадщини - Сошенка 33 - Євген Нікіфоров - Soviet Mosaics in Ukraine - Семен Широчин - Запорізьке наукове товариство імені Якова Новицького - Херсонський Модернізм - Save Kyiv Modernism - Сільмагія - «Соціалістичний реалізм. Здаватися іншим» – дослідницький та мистецький семінар Метод Фонду - Ua Monumental Art - Chernihiv Monumentalism - Проект «Кінцева» - Зберегти Квіти України - Pro Mosaic Art - Dnipro Monumentalism Ми також показуємо добірку індивідуальних та колективних проектів, що представляють різноманітні та різномасштабні об'єкти культурної спадщини, з якими ми працюємо. Підкреслюючи, що предметом нашої роботи може бути окремий об'єкт, будівля, місто чи цілий регіон, ми намагаємося показати складний процес роботи зі спадщиною в часі та просторі.

2022,
Інсталяція з декількох частин
Багатоскладова інсталяція включає дослідження культурного ландшафту Донбасу, спробу оживити плани озеленення Нової Каховки – історичного «міста-саду», дослідження архітектурних об’єктів Русанівських садів Києва та їхньої дачної забудови, тропічний сад, з’єднаний з Палацом культури в Торецьку, та експериментальну лабораторію художньої кераміки, збудованої в Києві 1946 року. Також представлені артефакти з кінотеатру «Салют» – знакового кінотеатру в Дніпрі (відкритого 1976 року), які привертають увагу до радянського минулого України та його впливу на сьогодення.


neue Gesellschaft für bildende Kunst (nGbK), Галерея Prater, nGbK у Геллерсдорфі, Between Bridges
23 лютого–9 червня
,
друк на кальці, пальто з принтом
Стефан Фалдзинський – садівник, що працював над проєктами озеленення Нової Каховки в 1950-х роках. Тоді він заклав широку паркову лінію вздовж берега Дніпра, частково обґрунтовуючи це тим, що вона може захистити місто від затоплення. На початку 2000-х років представники бізнесу намагалися забудувати парк комерційною нерухомістю. Протягом багатьох років місцеві активісти на чолі з Тетяною Євсєєвою боролися за збереження парку як вкрай важливої зеленої зони міста. У лютому 2022 року російські окупанти захопили місто Нова Каховка. Влітку 2023 року російська армія підірвала Каховську греблю, затопивши сотні населених пунктів вниз по Дніпру. Деякі з них були просто змиті потужним потоком води. Широка паркова зона на березі Нової Каховки врятувала місто від страшних руйнувань. Вода піднімалася поволі, адже її стримували густі зелені насадження. Наразі парк вирубується російськими окупантами. Любов Малікова виготовила одяг бренду DIS/ORDER із зображенням планів озеленення Нової Каховки, наслідуючи поширену активістську практику популяризації об'єктів культурної спадщини.


neue Gesellschaft für bildende Kunst (nGbK), Галерея Prater, nGbK у Геллерсдорфі, Between Bridges
23 лютого–9 червня
,
відео
Цікавим містобудівним феноменом радянської доби була дачна забудова. Вільні від житлового та промислового будівництва території в межах міста або поблизу нього віддавалися підприємствам, організаціям, заводам та інститутам, які створювали на них садові товариства. Одним з найяскравіших прикладів планової заміської забудови є Русанівські сади в Києві. У 2019 році художниця Жанна Кадирова ініціювала створення музею «Русанівські сади», щоб зберегти унікальну історію дачного масиву. Невеликі дачні будинки проектувалися в 1950-х роках на високих ногах, з розрахунком на те, що вода у Дніпрі піднімається щовесни. Після спорудження дамби в 1970-х, щорічні паводки припинилися. У пострадянський час, коли дачні ділянки стали приватними, будинки на високих ногах були перебудовані у звичайні. Цілісний автентичний вигляд району змінився до невпізнання. Протягом двох років атаки російської армії завдають нищівної шкоди інфраструктурі українських міст і змінюють природні екосистеми. Тому досвід будівництва у зонах розливу водойм сьогодні знову актуальний.


neue Gesellschaft für bildende Kunst (nGbK), Галерея Prater, nGbK у Геллерсдорфі, Between Bridges
23 лютого–9 червня
,
керамічна плитка
Експериментальна лабораторія архітектурної кераміки Академії архітектури УРСР була створена у 1946 році для повоєнної відбудови Києва після Другої світової. Ініціаторами її створення були президент Академії, архітектор Володимир Заболотний та мистецтвознавець і художник Пантелеймон Мусієнко. Очолила колектив інженер-хімік і художниця Ніна Федорова, звідси – популярна народна назва «Майстерня Ніни Федорової». В Лабораторії поєднувалося академічне мистецтво з народною творчістю, сповідувалися ідеї індустріалізації керамічного виробництва. Ця невелика лабораторія змогла створити таке масштабне мистецьке явище, яке сформувало візуальну фактуру Києва другої половини ХХ століття і мало значний вплив на всю Україну. Особлива увага приділялася роботі з декоративними плитками, що використовувалися для покриття поверхонь стін. Вперше в Лабораторії почали розробляти варіанти модульних плиток, які при поєднанні з будь-якого боку створювали різноманітні орнаментальні візерунки. Цим переважно займалася Ганна Шарай, яка створювала фактурні модулі з невисокими рельєфами. Цією плиткою оздобили вестибюлі київського метрополітену. У 2021 році під час ремонту однієї зі станцій оригінальний варіант плитки Ганни Шарай був збитий і замінений на звичайну керамічну плитку мас-маркету. Учасникам DE NE DE вдалося віднайти та врятувати частину плиток.


neue Gesellschaft für bildende Kunst (nGbK), Галерея Prater, nGbK у Геллерсдорфі, Between Bridges
23 лютого–9 червня
,
люстра з готелю «Салют», головний архітектор Петров О. Б., відео
Навесні 1976 року з нагоди 200-річчя Дніпра (на той час Дніпропетровська) було відкрито кінотеатр «Салют» із залом на 800 місць, який одразу став головним культурним центром мікрорайону «Перемога». У 1983 році за його створення групі архітекторів було присуджено Державну премію УРСР в галузі архітектури, а житловий масив внесено до переліку пам'яток архітектури союзного значення. Фойє кінотеатру прикрашала люстра розміром 5х5х3 метри, виготовлена з 1600 елементів у вигляді салютного пострілу – блискучий зразок радянського промислового дизайну. Завдяки таким елементам типова архітектура набувала оригінальності та неповторності. Кілька років тому унікальний комплекс у Дніпрі зруйнували, щоб побудувати багатоповерхівку. Художник Данило Галкін зберіг частини оригінального інтер'єру, зокрема фрагменти унікальної величної люстри. Робота є частиною виставки «Салют. Перемога», створеної за підтримки Фестивалю будівництва та Павла Вишневецького.