Богдан Бунчак
— народився у Болехові (Івано-Франківська область, Україна). Навчався на факультеті образотворчого мистецтва Інституту мистецтв Київського університету Бориса Грінченка. У 2018 році закінчив КАМА / Київську Академію Медіа Мистецтв. До повномасштабного вторгнення жив і працював у Києві, з 2023 року пішов добровольцем в українську армію, служив під позивним «Стовп» командиром штурмової групи і був поранений під Кремінною. Сфера його мистецьких та наукових інтересів — взаємозв’язок православ’я та сучасного мистецтва.
Потім мені наснилася війна
2023,
малюнок
Богдан Бунчак — художник, який вступив в армію після нападу Росії; він був поранений, і йому довелося перенести екстрену операцію на хребті. «Робота була створена в лікарні протягом першого тижня після моєї травми. Мені спало на думку, що якби я малював, то почувався б краще. Вже після першого малюнка я зрозумів, що мені більше не подобається малювати, я не хочу малювати. Ярослав Футимський [друг художника] прийшов до мене в гості. Я вирішив позбутися малюнка, віддавши його Ярославу. Мені наснилося, що я перебуваю на позиції без зброї. Вороги наступали; я вже міг їх бачити, я вже міг їх чути, але я був беззбройний. Відчуття беззахисності скрутило все моє тіло, я втратив будь-яку надію, а страх спотворив риси мого обличчя. Оточений тілами загиблих товаришів, я не мав на кого розраховувати. Прокинувшись, я довго молився. Довгий час я не міг знову заснути».
Те, що заважає стати проповіддю, стає нею
2023,
аудіо (60 хв.), фото
Цю роботу мені запропонували зробити в один з моїх перших днів у Олександрівській лікарні, куди я потрапив по евакуації після поранення. Тоді був піднесений стан і я відчував, що маю сили на все. Мій інтерес до мистецтва на той момент дещо вичерпався, але я залишав для себе можливість скористатися мистецтвом, як мовою проповіді. Так вийшла імпровізація в дусі прямих ефірів на радіо: тут є трохи музики, трохи слів та розповідей про життя, шматки треків, мугикання, потім обірвані слова та фрази. Наврядчи прям проповідь. Маю надію — те, що не могло бути проповіддю стає нею. Після виписки з лікарні, мене швидко затягнуло життя в тилу. Добре, що існує зона більш-менш комфортного життя, але чим довше знаходишся тут, тим важче знову повертатися назад — назад до війни. Найкраща проповідь — це ділитись власним, а не цитувати іншого. Я мав багато сумнівів щодо цієї роботи: загалом, навіщо вона потрібна? Залишаю за собою можливість думати про неї, як про можливість говорити про Бога, а не про мистецтво, хоча й про мистецтво також.
Асортиментна Кімната
7 жовтня–30 жовтня
На Периферії Війни
Куратори: Альона Каравай, Роман Хімей, Ярема Малащук, Антон Усанов
Створено в межах Київської бієнале