Анна Звягінцева
Анна Звягінцева – художниця з України. 2010 року закінчила факультет живопису в Національній академії мистецтв та архітектури у Києві. У своїй практиці вона досліджує непомітні, невловимі аспекти життя, демонструючи їхню крихкість і документуючи ілюзорні нематеріальні моменти. Вона працює з такими темами, як тіло, шляхи/траєкторії (?), марна дія та маленький жест. Її творчий доробок – це переплетення малюнку в різних формах з трансмедійними варіаціями на кшталт скульптури, інсталяції, відео та живопису. Роботи Анни експонувалися в українському павільйоні Hope! на 56-ій міжнародній виставці мистецтва – la Biennale di Venezia (2015), Київській бієнале «Київська школа» (2015) та «Київський Інтернаціонал» (2017). Була у шорт-листі конкурсу Future Generation Art Prize 2018 року. Отримала головну премію PinchukArtCentre Prize 2017 року, а також спеціальний приз і приз громадськості 2015 року. Була фіналісткою PinchukArtCentre Prize 2013 року та премії МУХІ 2010 року.
Посадити палицю
2019–2022,
Деревʼяні палиці, папір, цифровий друк
Робота «Посадити палицю» – це вшанування пам’яті дідуся художниці Ростислава Звягінцева. Серед речей у його майстерні вона знайшла папірець із нотаткою: «Неначе дерево без листя стоїть моя душа в полях». Ці слова відображають його захопливу прив’язаність до українського Полісся, де він жив та працював протягом багатьох років. Розмірковуючи про пам’ятник дідусю, Анна Звягінцева намагається ухопити цей ніжний зв’язок художника із простором своєї майстерні та землею, яка часто слугувала джерелом натхнення для його живопису. Палиця без листя, що стала частиною цієї інсталяції, є обеліском, який встановлено для вшанування пам’яті. Протягом виставок, на яких представляється робота, палиці в ємності з водою, завжди проростають: на них знову з’являється листя, вони пускають коріння. Подібно до тієї, яку художниця встромила у рівненському полі. Повільний і ледь помітний процес оживлення зрізаної палиці протягом плину виставки дає надію на можливість повернення – принаймні у спогадах – до ландшафтів дитинства і близьких людей, яких більше немає поруч.
Вибачте Номерів Немає
8 жовтня–12 листопада
Де ми тепер, після всіх цих нескінченно повторюваних слів?
Куратори: Петро Ряска, Дар’я Шевцова
