Аліса Сізих

15.02.22–24.02.22

2023,
Відео, 3‘36‘‘

"Розкажи мені про цю ситуацію, що ти відчуваєш?" Це запитання стоїть на початку цієї короткої, помітно спонтанної документації періоду, який тепер став історичним. 15 лютого 2022 року, коли вторгнення російських військ було вже на порозі, Аліса Сізих почала фіксувати настрій своїх однокурсників у Муніципальній академії в Києві на портативну камеру. Атмосфера цього відеозапису тривожна, напружена, але більшість студентів перед камерою все ж намагаються виглядати підкреслено розслабленими: "Абсолютно не страшно", — двічі повторюють вони, а один хлопець переконаний — і ще болючіше на це дивитися з сьогоднішньої перспективи — що росіяни одразу ж полюблять українські міста і дівчат і не захочуть нічого захоплювати. Одна з молодих жінок зізнається, що потенційна аварія на залізниці налякала б її, тоді як режисерка звертається, окрім іншого, до полярностей життя: творення мистецтва сьогодні й жорстока реальність можливої війни наступного дня. Від початку фільму та аж до останнього кадру і виття сирен о п‘ятій ранку 24 лютого ніхто ще не хоче і не може зрозуміти, що життя цих молодих людей різко і назавжди зміниться в перший день весни 2022 року.