На захист анонімних авторів: про роль свідка у розмитій реальності військової зони

З появою цифрових технологій і соціальних мереж свідками вважаються уже не ті, хто вижили, щоб розповісти історію, а ті, хто здатні зафільмувати подію і поділитися нею. Зони бойових дій та соціальні мережі як їхнє продовження – це території, де зображення можна видобувати за безцінь і без жодних наслідків. Матеріали, створені анонімними авторами, використовуються медіа, громадськістю та митцями для конструювання або реконструкції реальності, що стає дедалі ненадійнішою. Придушення тілесних вимірів подій перетворює війну з війни образів на війну за образи. Використовуючи матеріали, якими діляться військові й цивільні від початку російського вторгнення в Україну, ми спробуємо поміркувати про роль анонімних авторів як антропологів війни та їхніх осиротілих творів у створенні уявного архіву війни. Увага! Презентація міститиме зображення насильства та інший контент, що може (ре)травмувати. Англійською мовою