Показ фільму «Поема про море» Юлії Солнцевої (1958, 115’)

Ігнат Федорченко повертається до села, яке колись покинув у пошуках кращої долі. Неподалік розкинулася Нова Каховка, будується Каховська гідроелектростанція, а майже всі чоловіки покинули рідні місця заради великого будівництва. Водночас разом із ним до села несподівано повернулися його старі знайомі, які так само не були тут десятки років. Серед них – відомий архітектор, полярний дослідник, льотчик, письменник, заступник міністра, шість полковників… Всі вони зібралися, щоб востаннє поглянути на рідне село. Сценарій фільму «Поема про море» Олександр Довженко написав уже будучи тяжкохворим. Проте до останнього він сподівався встигнути зняти цей фільм. Так само він поспішав зафільмувати панораму Каховського будівництва, в чому йому допомагали хронікери-оператори, які знімали для майбутньої кінострічки перекриття Дніпра, затоплення котловану та інші етапи будівництва. Врешті-решт Довженко закінчив усю підготовчу роботу, але помер напередодні першого дня зйомок. Закінчити фільм зголосилася його дружина Юлія Солнцева. Колишня акторка, Солнцева неодноразово допомагала чоловіку на зйомках його фільмів, зокрема й на «Звенигорі» (1927), «Щорсі» (1939), «Мічуріні» (1949) та «Прощавай, Америко!» (1951). Однак саме «Поема про море» стала її самостійним режисерським дебютом. Заради цього Солнцевій довелося мати справу з численними бюрократичними перепонами та недовірою кіночиновників. «Поема про море» вийшла на екрани за три роки та спровокувала жваву полеміку в тогочасній пресі. Одні вважали фільм вдалим продовженням довженківського кінематографу. Інші дорікали йому за помпезність та пафос. А хтось відзначав його новаторську складову, яка містилася ще в оригінальному довженківському сценарії. Сама ж Солнцева після того продовжила свою режисерську кар’єру, знявши ще чотири фільми за сценаріями та оповіданнями Олександра Довженка. Англійською мовою